День святого
Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай)
— це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та
православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають
свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються
григоріанського календаря — 6 грудня.
За
традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки,
зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили
у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.
За давньою українською
традицією, старші господарі села на свято збиралися, щоб
зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з
піснями їздили на санях довкола села. Дітям цього дня дарувалося особливе
печиво — миколайчики.
На Харківщині існував
звичай святкувати триденні Миколині святки, на які
варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на
жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди
на честь Миколая Угодника з приготуванням
ритуального пива й медів.
На Поділлі цього дня
чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство
й щастя протягом року. Також, через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині
їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова
була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!»
На Київщині ґазда, прийшовши цього дня із церкви, брав
миску зі свяченою водою, паляницю з
грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу,
худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від
усякого лиха!».
